Відсутність ризику інфікування
ВІЛ не може передаватися в повсякденному житті, оскільки слина, піт, слізна рідина, сеча чи фекалії не містять достатньої кількості вірусу для зараження — навіть у ВІЛ-позитивних людей, які не проходять терапію. Непошкоджена шкіра є безпечним бар’єром, тому ВІЛ не може передаватися навіть через контакт із чистою шкірою. До того ж ВІЛ не виживають тривалий час поза організмом.
Відсутність ризику інфікування в таких ситуаціях:
Кашель або чхання
Обійми чи поцілунки (навіть із невеликими ранками в роті)
Укуси комах (ВІЛ не може вижити в травному тракті комарів)
Спільне користування тарілками, склянками й столовими приборами
Спільне користування туалетом, рушниками чи постільною білизною
Відвідування басейну чи сауни
Спільна робота та/або спільне проживання
Догляд за іншими й піклування про них
За умови дотримання звичайних правил гігієни (наприклад, використання одноразових матеріалів і стерильних інструментів) ризик інфікування відсутній:
Надання першої допомоги
Медичне лікування, наприклад стоматологічне чи хірургічне
Косметичні процедури, як-от догляд за руками й ногами
Татуювання й пірсинг
У цих ситуаціях також не обов’язково використовувати спеціальні засоби захисту чи проводити прийом ВІЛ-позитивних людей тільки в кінці робочого дня, щоб мати змогу зробити повне прибирання й дезінфекцію кабінету після лікування ВІЛ-позитивної людини.
Якщо переливання крові необхідне після нещасного випадку, операції чи в межах медичного лікування: у Німеччині запаси крові й інші препарати крові є безпечними, оскільки донорська кров перевіряється на ВІЛ-інфекцію.
Якщо ви зазнали публічної дискримінації через свою ВІЛ-інфекцію — наприклад, у лікарні, на прийомі в лікаря, на роботі чи в державній установі — ви можете повідомити про це контактний центр із питань дискримінації, пов’язаної з ВІЛ.
Переважно ВІЛ передається через обмін біологічними рідинами, у яких кількість ВІЛ особливо висока. Біологічними рідинами, які можуть містити достатню кількість ВІЛ, є:
Кров
Сперма
Вагінальна рідина
Рідкі плівки на слизових оболонках (наприклад, слизова оболонка пеніса, кишечника або піхви)
Грудне молоко
Інші рідини організму, як-от слина чи піт, не містять достатньої кількості ВІЛ для передачі.
Існує підвищений ризик інфікування ВІЛ у таких ситуаціях:
Незахищений вагінальний або анальний статевий акт
Незахищений оральний секс, якщо менструальна кров або сперма потрапила в рот
Спільне використання забруднених шприців, наприклад для внутрішньовенного вживання наркотиків
Професійний ризик, наприклад укол голкою
У всіх ситуаціях ризик інфікування існує, лише якщо ВІЛ-інфекція не буде успішно лікуватися. А якщо ВІЛ-позитивна людина проходить терапію, яка знижує кількість вірусів настільки, що їх більше не можна виявити в крові за допомогою стандартних методів, ризик передачі ВІЛ відсутній навіть у згаданих вище ситуаціях.1, 2
Це стосується й вагітності. Без успішної ВІЛ-терапії існує ризик того, що ВІЛ-позитивна мати передасть ВІЛ своїй дитині під час народження. Однак якщо майбутня мати проходить ВІЛ-терапію настільки успішно, що її вірусне навантаження не виявляється, вона не може передати ВІЛ своїй дитині під час вагітності, народження чи через грудне вигодовування. Докладнішу інформацію про ВІЛ і вагітність можна знайти в розділі «ВІЛ-позитивні й вагітні».
Постконтактна профілактика (ПКП)
Якщо ви контактували з людиною з групи ризику, усе ще існує спосіб запобігти інфікуванню ВІЛ: так звана постконтактна профілактика (ПКП). ПКП — це чотиритижнева медикаментозна терапія, яка може запобігти потраплянню ВІЛ в організм. Отже, успішна ПКП гарантує, що контакт із ВІЛ не перетвориться на ВІЛ-інфекцію.
- Щоб ПКП могла запобігти можливому інфікуванню, необхідно діяти швидко: звернутися до лікаря якнайшвидше після контакту з підвищеним ризиком інфікування, оскільки ПКП слід провести протягом 24 годин, в ідеалі — протягом 2 годин після такого контакту. Якщо з моменту контакту з підвищеним ризиком інфікування минуло більше ніж 72 години, ПКП зазвичай уже не проводиться.
Лікар також може дати вам точну пораду щодо того, чи необхідна ПКП у вашій конкретній ситуації. Оскільки ПКП, як і будь-яка медикаментозна терапія, може мати побічні ефекти, її застосування слід обмежити справді надзвичайними ситуаціями. Безсумнівно, якщо такий контакт був із людиною, про яку відомо, що вона ВІЛ-інфікована й не отримує ВІЛ-терапію, ПКП слід проводити в будь-якому разі. Якщо невідомо, чи є людина ВІЛ-позитивною або ВІЛ-негативною, то від типу контакту залежить, можна припустити ризик передачі інфекції чи ні. Якщо ви не впевнені, запитайте лікаря. У разі сумнівів завжди краще перепитати!
Вірусне навантаження й межа виявлення
Вірусне навантаження — це кількість ВІЛ, виміряна в крові. Якщо вірусне навантаження високе, це означає, що в крові багато вірусів. Вони можуть впливати на інші клітини й у такий спосіб поширюватися далі в організмі. Тобто що вище вірусне навантаження, то швидше прогресує інфекція і вище ризик передачі вірусу в певних ситуаціях.
За умови правильної терапії розмноження ВІЛ зупиняється, а вірусне навантаження знижується. Терапія вважається успішною, коли вірусне навантаження знижується до рівня, що є нижчим за так звану межу виявлення. Цей термін означає межу, нижче за яку ВІЛ більше не можна виявити в крові за допомогою доступних на сьогодні методів вимірювання.
- Рівень, до якого можна виявити ВІЛ у крові в конкретній ситуації, залежить, серед іншого, від методу вимірювання й вимірювального пристрою, що використовується в лабораторії. Щоб забезпечити однаковий підхід до ВІЛ незалежно від методу вимірювання, що використовується, у клінічних настановах для лікарів, які лікують ВІЛ-інфікованих, як межу виявлення встановлено значення приблизно 40–50 копій вірусу на мілілітр крові (скорочено c/ml).2, 3 Отже, лікар говорить про невизначуваність ВІЛ, якщо кількість ВІЛ у крові становить менше ніж 50 копій вірусу на мілілітр крові.
За останні роки було проведено низку наукових досліджень, присвячених питанню передачі ВІЛ-інфекції під час успішної терапії. Найважливішими з них були дослідження PARTNER.4, 5 Два великі дослідження вивчали, чи відбувається передача ВІЛ під час незахищеного сексу в парах, де один із партнерів має ВІЛ-негативний статус, а інший — ВІЛ-позитивний. Результати цих досліджень показали, що в жодному разі передача ВІЛ не відбувалася, якщо у партнера із ВІЛ-позитивним статусом вірусне навантаження постійно перебувало нижче за межу виявлення завдяки ВІЛ-терапії. У цих дослідженнях вірусне навантаження менше ніж 200 копій вірусу на мілілітр крові навіть вважалося межею виявлення, а досягнення цього значення — успішною терапією. Щоб перестрахуватися, медичні настанови рекомендують ще більше зниження вірусного навантаження як мету успішної ВІЛ-терапії: до рівня нижче ніж 50 копій вірусу на мілілітр крові.
Як ВІЛ-позитивна людина, ви не можете передавати ВІЛ навіть під час сексу без презерватива, якщо успішно проходите терапію: це знання важливе для всіх — незалежно від ВІЛ-статусу.
Однак дуже важливо, щоб медикаменти приймалися послідовно й правильно. Це єдиний спосіб утримувати вірусне навантаження постійно нижче за межу виявлення. Якщо приймати медикаменти для лікування ВІЛ нерегулярно, існує ризик, що знову зросте вірусне навантаження й розвинеться стійкість до медикаментів. А стійкість може призвести до того, що медикаменти для лікування ВІЛ втратять свою ефективність.
Ілюстрація: схематичне зображення впливу регулярного приймання медикаментів для лікування ВІЛ на успіх терапії порівняно з нерегулярним прийманням
Додаткову інформацію про регулярне приймання медикаментів можна знайти в розділі «Дотримання терапії».
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
ЯК УНИКНУТИ ПЕРЕДАЧІ ВІРУСУ
Якщо згадати профілактичні кампанії минулих років, стає зрозуміло: довгий час презерватив був єдиним розумним заходом захисту від ВІЛ-інфекції. За цей час дещо змінилося: на додаток до презерватива, так званий «захист через терапію» і до контактна профілактика (ДКП) — не плутати з постконтактною профілактикою (ПКП) — тепер також визнані ефективними заходами профілактики.
Нижче ви знайдете докладнішу інформацію про три найважливіші способи запобігання інфікуванню ВІЛ.
ВІЛ найчастіше передаються через незахищений статевий акт. Використання презервативів може запобігти цьому. Варіант для жінок, так званий жіночий презерватив, також може захистити від інфікування. В обох ситуаціях сперма чи вагінальна рідина не контактують зі слизовими оболонками. Це може захистити як від ВІЛ, так і від інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
На жаль, ВІЛ-інфекція досі невиліковна. Однак завдяки інтенсивним дослідженням і сучасним формам терапії люди з ВІЛ можуть жити довго й добре. Отже, прогресуванню інфекції до СНІДу також можна запобігти. Ще одна величезна перевага сучасних ВІЛ-терапій полягає в тому, що завдяки успішній терапії можна пригнічувати ВІЛ настільки, що більше не існує ризику передачі вірусу іншим людям. Це відбувається тоді, коли кількість вірусів у крові знижується настільки, що залишається постійно нижче за так звану «межу виявлення».1, 2
Однак передумовою для цього є своєчасний початок і постійний прийом відповідної ВІЛ-терапії. Якщо завдяки успішній терапії рівень ВІЛ постійно перебуває нижче за межу виявлення, ВІЛ більше не може передаватися навіть під час сексу без презерватива1, 2 — це є ще одним важливим кроком на шляху до нормального життя для людей із ВІЛ і їхніх партнерів/
партнерок. Таке постійне зниження вірусного навантаження нижче за межу виявлення називається «захистом через терапію», або «н=н» («невизначуваний = непередаваний», англ. u=u, тобто undetectable = untransmittable).
ДКП — це «доконтактна профілактика». Це означає превентивне приймання медикаментів для захисту від інфікування ВІЛ. Кожному, хто має підвищений ризик можливого інфікування ВІЛ, лікарі, які спеціалізуються на лікуванні цього вірусу, призначають ДКП за запитом. Список цих лікарів можна знайти на вебсайті DAGNÄ (Deutsche Arbeitsgemeinschaft niedergelassener Ärzte in der Versorgung HIV-Infizierter, тобто Німецька робоча група зареєстрованих лікарів із догляду за ВІЛ-інфікованими пацієнтами).
У багатьох ситуаціях витрати на ці медикаменти покриваються державними медичними страховими компаніями, тоді як приватні медичні страхові компанії зазвичай мають власні правила. Препарати для ДКП зазвичай приймають щодня. Однак існує також схема приймання, пов’язана із ситуаціями, коли медикаменти приймають через певні проміжки часу до й після сексу. Важливо: ДКП захищає від ВІЛ лише тоді, коли відповідні медикаменти приймають за призначенням лікаря. Проте ДКП не захищає від інших захворювань, що передаються статевим шляхом.
Джерела:
- Eisinger RW et al.HIV Viral Load and Transmissibility of HIV Infection: Undetectable Equals Untransmittable.JAMA 2019 Feb 5; 321(5):451–452.
- Leitlinien der European AIDS Clinical Society (EACS), Version 12.0, Stand Oktober 2023. https://www.eacsociety.org/guidelines/eacs-guidelines/eacs-guidelines.html.
- Leitlinien für Diagnostik und Therapie der HIV-Infektion der Deutschen AIDS-Gesellschaft (DAIG).Deutsch-österreichische Leitlinien.Stand September 2020. https://daignet.de/site-content/hiv-leitlinien/hiv-leitlinien
- Rodger AJ, Cambiano V, Bruun T et al.Sexual Activity Without Condoms and Risk of HIV Transmission in Serodifferent Couples When the HIV-Positive Partner Is Using Suppressive Antiretroviral Therapy.JAMA 2016, 316(2):171–181.
- Rodger AJ, Cambiano V, Bruun T et al.Risk of HIV transmission through condomless sex in serodifferent gay couples with the HIV-positive partner taking suppressive antiretroviral therapy (PARTNER):final results of a multicentre, pro- spective, observational study.Lancet 2019; 393(10189):2428–2438.
NP-DE-HVU-WCNT-220004 - лютий 2025
