ЯК ПІДТРИМУВАТИ СВОЄ ТІЛО
Загаломусе, що робить вашу імунну систему сильнішою, також підтримає вас у житті з ВІЛ і терапією. Ви маєте цілу низку можливостей підтримувати себе у формі. Вони ґрунтуються на трьох основних складових: достатній сон, регулярні фізичні вправи — наприклад, прогулянки чи заняття спортом — і збалансоване, здорове харчування.
Рух
Доведено, що достатня фізична активність важлива для здоров’я і загального самопочуття. Це не обов’язково повинні бути пітні тренування в спортзалі або традиційні командні види спорту. Тривала прогулянка на свіжому повітрі — ще одна форма вправ, корисна для вашого тіла (і душі). Важливіше, ніж випробовувати свої фізичні можливості, — займатися регулярно й кілька разів на тиждень. Ідеальний варіант — приблизно 150 хвилин на тиждень, хоча, звісно, можна розбити цей час на кілька менших етапів.
Добре, якщо ви час від часу досягаєте того стану, де стає трохи важкувато. Хорошим індикатором цього є ваше власне дихання, особливо під час спортивних занять: ви можете відчувати, що дихаєте трохи швидше, але не потрібно повністю задихатися. Також не варто перенапружуватися: починайте повільно й поступово звикайте до мети вправи, яку ви поставили перед собою.
Щоб переконатися, що ви не просто дотримуєтеся добрих намірів, ви маєте вибрати вид спорту, який вам дійсно подобається. Від боксу до тайцзіцюань — усе дозволено; головне, щоб вам подобалося. Важливу роль у виборі також відіграє рівень вашої фізичної підготовки й загальний фізичний стан. Спорт може кинути вам невеликий виклик, але він не має пригнічувати вас.
Якщо ви не впевнені, чи підійде вам певний вид спорту, поговоріть зі своїм лікарем-координатором щодо ВІЛ. Він зможе порадити, якими видами фізичної активності можна займатися для підтримки здоров’я і імунної системи. Деякі центри консультування також пропонують медичні послуги — наприклад, спортивні групи для людей із ВІЛ.
Харчування
Здорове харчування насправді не таке складне, як ви можете подумати. Воно просто має забезпечувати ваш організм достатньою кількістю енергії і всіма необхідними поживними речовинами. Не вдаючись у подробиці: існують три так звані «макроелементи» (вуглеводи, жири й білки — останні також називаються «протеїнами») і численні «мікроелементи» (наприклад, різні вітаміни й мінерали, як-от кальцій або залізо). Усі ці речовини мають бути у вашому раціоні в достатній кількості.
Немає єдиного правильного способу досягти цієї мети — на щастя, як ми всі знаємо, смаки дуже різняться, коли йдеться про харчування. Однак можна сказати кілька основних речей:
- Переконайтеся, що ви забезпечуєте свій організм якісними поживними речовинами. Наприклад, корисно частіше їсти цільнозернові продукти замість хліба чи макаронів із білого борошна. Крім вуглеводів, які забезпечують організм енергією, цільнозернові продукти також містять багато важливих мінералів. Наприклад, ви можете їсти різні бобові (як-от сочевицю, квасолю чи нут), щоб забезпечити свій організм високоякісними білками. Вони набагато корисніші, ніж м’ясо, і їх можна дуже смачно приготувати.
Харчове коло німецької організації Gesellschaft für Ernährung e. V. (DGE) є прикладом здорового раціону. Воно з першого погляду показує, як виглядає здорове й екологічно стійке харчування. Отже, це своєрідний путівник із прикладами для оптимального вибору харчових продуктів. Розмір групи продуктів ілюструє пропорцію раціону. Що більше група продуктів, то більше її можна з’їсти. Бажано використовувати різноманітні продукти в межах груп і харчуватися різноманітно. Здоровий і екологічно чистий раціон більш ніж на ¾ складається з рослинних продуктів (і трохи менше ніж на ¼ — з тваринних).
Ілюстрація: харчове коло німецької організації Gesellschaft für Ernährung із сімома групами продуктів харчування (DGE- Ernährungskreis®, Copyright:Deutsche Gesellschaft für Ernährung e. V. , Bonn (Бонн), станом на 2024 рік)
Загалом завжди рекомендується вживати свіжу й необроблену їжу, оскільки готові продукти зазвичай містять багато низькоякісних інгредієнтів, часто низку зайвих добавок, як-от консерванти чи підсилювачі смаку, і також багато жиру, солі й цукру. Дотримуючись різноманітної дієти з великою кількістю свіжих овочів, фруктів, горіхів і насіння, ви можете забезпечити свій організм достатньою кількістю вітамінів, мінералів і клітковини.
Звісно, чудово, якщо ви любите готувати самі, адже так ви точно знаєте, що входить до складу ваших страв, а також якість продуктів, які ви використовуєте. Найголовніше, щоб ви добре почувалися через свій раціон і отримували задоволення від їжі. Невеликі «грішки», як-от перекушування час від часу, також цілком прийнятні.
Щодо ВІЛ, то особливо корисною може бути протизапальна дієта. Вона ґрунтується на зменшенні кількості продуктів, що сприяють запаленню, таких як рафінований цукор і тваринні продукти з високим умістом жиру, і свідомому включенні в раціон протизапальних продуктів. Цей тип дієти зосереджується насамперед на великій кількості овочів, фруктів, ягід, горіхів, зелені й спецій. Також радимо замінити соняшникову олію на ріпакову чи оливкову.
Ви можете зміцнити свою імунну систему за допомогою здорового харчування. Ця підтримка може бути їй корисною, особливо в холодну пору року.
Щодо специфічних концепцій харчування, таких як палеолітична дієта, веганське харчування чи спортивний раціон із високим умістом білків і мінералів, бажано проконсультуватися з дієтологом. Він допоможе вам якнайкраще задовольнити ваші потреби в харчуванні за допомогою вибраної дієти.
Також бажано інформувати лікаря-координатора про свій раціон, оскільки він найкраще може оцінити будь-який можливий вплив на вашу ВІЛ-терапію: на деякі медикаменти для лікування ВІЛ можуть впливати певні продукти харчування чи дієтичні добавки, наприклад грейпфрутовий сік, звіробій або високі дози мінералів, як-от заліза, кальцію і магнію. Ваш лікар чи фармацевт може сказати вам, чи потрібно звертати на це увагу під час терапії.
- Звіробій часто можна знайти в заспокійливих чаях, які можна купити в супермаркеті чи в аптеці.
Якщо ви маєте додаткові запитання щодо харчування, то можете, наприклад, скористатись індивідуальною дієтологічною консультацією чи пройти кулінарний курс. І те, і інше часто пропонують місцеві організації з надання послуг у сфері СНІДу.
Сон
Часто замало уваги приділяється важливості сну для фізичного й психічного здоров’я. Сон є життєво необхідним, а також відіграє важливу роль, зокрема, у регенерації клітин — автоматичній заміні старих клітин новими в організмі. Під час сну утворюються нові нервові клітини, мозок дуже активний і вві сні обробляє досвід дня й загальний психічний стрес. Багато процесів імунної системи також відбуваються під час сну. Тому для людей із ВІЛ може бути особливо важливим достатній і, перш за все, повноцінний сон.
Те, скільки сну насправді потрібно, сильно відрізняється від людини до людини. Деяким людям потрібно дев’ять або десять годин сну на добу, іншим — лише п’ять або шість годин, у середньому — сім-вісім годин на добу. Важливо прислухатися до себе, щоб з’ясувати, скільки вам потрібно спати вночі, щоб уранці ви могли почати день людиною, яка відпочила по-справжньому.
У будь-якому разі важлива певна регулярність у вашому ритмі сну. Звичайно, це нормально, якщо іноді буває пізно й ви спите менше, ніж вам насправді потрібно. Однак зазвичай бажано мати фіксований ритм із достатньою кількістю часу для сну. Переваги хорошої гігієни сну: крім довгострокових позитивних ефектів, таких як зміцнення імунної системи чи сприятливий вплив на вагу тіла, перші ефекти також помітні відразу, зокремабільша здатність до концентрації, більше енергії і кращий настрій.
НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИ УВАГУ?
Робоче місце
Якщо, наприклад, ви хочете розпочати навчання у сфері охорони здоров’я або хвилюєтеся, чи можна виконувати певну роботу ВІЛ-позитивній людині, можете бути впевнені: у трудовому законодавстві немає норм, які б перешкоджали людям із ВІЛ отримати доступ до певних професій. Отже, як ВІЛ-позитивна людина ви можете виконувати будь-яку роботу, яку хочете.
Однак залишається питання, наскільки в окремих ситуаціях може мати сенс повідомляти роботодавця про свій ВІЛ-позитивний статус. Докладнішу інформацію про це можна знайти в розділі «Чи зобов’язані ви сказати про це?».
Страхування
Деякі страхові компанії або взагалі не пропонують людям із ВІЛ певні види страхування (наприклад, страхування життя, на випадок професійної непрацездатності чи приватне медичне), або роблять це на менш вигідних умовах. Звичайно, добре, якщо ви вже оформили ці види страхування до того, як вам поставили діагноз ВІЛ. Якщо це не так, можливо, варто звернутися по професійну фінансову консультацію.
У багатьох центрах консультування можна отримати пораду, до кого звернутися й на що звернути особливу увагу під час оформлення страхування. Огляд різних видів страхування й того, на що ВІЛ-позитивні люди мають звертати особливу увагу, можна знайти на цій сторінці Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу (Deutsche Aidshilfe, DAH):
Якщо ви не маєте медичного страхування чи не впевнені у своєму поточному страховому статусі в Німеччині, то можете звернутися по допомогу до так званих клірингових центрів. Більше інформації ви знайдете тут, на сторінці Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу:
Дискримінація
Навіть сьогодні люди з ВІЛ продовжують зазнавати стигматизації і дискримінації. Це суперечить чинному законодавству, оскільки з 2006 року в Німеччині діє Загальний закон про рівне ставлення (часто згадуваний як Антидискримінаційний закон), який передбачає комплексний захист від дискримінації. Ви можете знайти більше інформації про це на сторінці Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу:
Успіхи сучасної ВІЛ-терапії і той факт, що ВІЛ не передається в разі успішної терапії, 1, 2 на жаль, ще не відомі в багатьох сферах системи охорони здоров’я. Тому ВІЛ-позитивні люди все ще піддаються дискримінації в цих сферах.
Є лікарі, які не хочуть лікувати ВІЛ-позитивних людей або пропонують їм прийом лише в кінці свого робочого дня — через побоювання, що наступний пацієнт може заразитися ВІЛ-інфекцією, якщо ретельне проміжне очищення не було проведене заздалегідь. Таке занепокоєння є необґрунтованим, оскільки, як описано в розділі «Шляхи передачі ВІЛ», ризик передачі ВІЛ у повсякденних ситуаціях, таких як візит до лікаря, відсутній.
Докладніші пояснення того, що таке стигматизація і дискримінація та в яких сферах вони можуть виникати, можна знайти в розділі «Протидія стигматизації і дискримінації» .
Якщо ви піддаєтеся стигматизації чи стикаєтеся з дискримінаційною поведінкою, наприклад під час відвідування лікаря, у лікарні, на роботі чи в державних установах влади, то не повинні миритись із цим. У розділі «Руйнування упереджень» ви знайдете деякі ідеї щодо того, як протидіяти дискримінації ВІЛ-позитивних людей. Ви також можете повідомляти про конкретні випадки дискримінації. Докладніше про це можна дізнатися в розділі «Повідомлення про дискримінацію».
Щоб отримати додаткову інформацію або повідомити про дискримінацію, зверніться до Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу, яка створила власний контактний центр із питань дискримінації, пов’язаної з ВІЛ-інфекцією:
Подальші юридичні питання
Є і інші сфери, у яких ВІЛ-позитивним людям може бути важливо знати про своє правове становище. Ось деякі приклади:
- Соціальне право
Які витрати у зв’язку з ВІЛ-інфекцією покриває моє медичне страхування? На який фінансовий захист я маю право, якщо втрачу роботу? Чи маю я право на посвідчення особи з тяжкою інвалідністю?
- Право на проживання
Які офіційні дозволи потрібні мені як мігранту/мігрантці для перебування в Німеччині?
- Кримінальне право
За яких умов передача ВІЛ-інфекції може бути кримінальним злочином?
Докладну консультацію з усіх правових питань, пов’язаних із ВІЛ-інфекцією, ви можете отримати в центрах консультування з питань ВІЛ-інфекції. Ви також можете заздалегідь ознайомитися з інформацією на сайті Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу:
ПРО ЩО СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ПІД ЧАС ПОДОРОЖЕЙ
Подорожі відкривають нам очі на інші країни та культури й у такий спосіб збагачують наше життя. Зазвичай ВІЛ-позитивна людина також може подорожувати будь-куди. Однак є кілька речей, про які потрібно пам’ятати, щоб ваше перебування — у відрядженні чи відпустці — пройшло так, як ви того бажаєте.
Подорожі до інших європейських країн зазвичай не спричиняють жодних проблем. Інша справа, коли ви подорожуєте за кордон. Є країни, які відмовляють у в’їзді ВІЛ-позитивним людям або дозволяють їм перебувати в них лише обмежений період часу. До того ж у деяких країнах гомосексуальність не визнається суспільством або гомосексуальні акти караються законом. З іншого боку, у деяких країнах існує загальна заборона на незахищений секс для людей із ВІЛ — навіть якщо їхнє вірусне навантаження нижче за межу виявлення завдяки успішній терапії.
На цьому англомовному вебсайті ви можете знайти огляд обмежень на подорожі у зв’язку з ВІЛ-інфекцією в усьому світі:
Найважливіші правила щодо подорожей із ВІЛ-інфекцією зібрані в цій брошурі:
Незалежно від таких можливих обмежень, існує також низка медичних і організаційних питань, які необхідно з’ясувати під час планування подорожі:
Чи потрібні вам спеціальні щеплення для вашої подорожі?
Якщо у вас низька кількість клітин-хелперів, ви можете не отримати певні вакцини з ослабленими вірусами (наприклад, проти жовтої лихоманки, кору чи краснухи), так звані «живі» вакцини. Обговоріть із лікарем, як ви все ще можете отримати адекватну вакцинопрофілактику.
Чи можете ви без проблем взяти із собою медикаменти для лікування ВІЛ до місця призначення?
Якщо необхідно, попросіть у лікаря довідку про те, що вам потрібні медикаменти через хронічне захворювання. Необов’язково конкретно згадувати ВІЛ.
Чи доцільно оформлювати додаткове міжнародне медичне страхування чи страхування для подорожей?
В інших європейських країнах ваше німецьке медичне страхування зазвичай покриває витрати на можливе лікування у відповідній країні. Ситуацію щодо далеких подорожей до неєвропейських країн слід завчасно обговорити зі своїм лікарем.
Поговоріть про ці моменти з лікарем завчасно, тобто на початку етапу планування. Також краще взяти із собою карту щеплень.
І коли ви нарешті вирушаєте? Перед від’їздом виділіть трохи часу, щоб перевірити кілька важливих речей:
Чи взяли ви достатньо медикаментів на весь час подорожі?
Ваші медикаменти можуть бути недоступні в пункті призначення, а з їх доставкою можуть виникнути проблеми. Якщо ви сумніваєтеся, краще взяти із собою трохи більше — тоді у вас буде запас на випадок, якщо ваше перебування в країні несподівано продовжиться.
Коли потрібно приймати медикаменти під час подорожі чи після прибуття?
Якщо існує різниця в часі з країною призначення, може бути дещо складно — залежно від того, наскільки далеко розташований пункт призначення — визначити, коли вам потрібно приймати медикаменти під час подорожі чи після прибуття. Завжди слід пам’ятати, що рівень діючої речовини має залишатися максимально постійним. Якщо ви не впевнені в цьому, зверніться до лікаря, щоб він визначив час приймання медикаментів.
Чи упакували ви достатню кількість медикаментів у ручну поклажу?
Якщо ваша валіза загубилася під час подорожі, важливо, щоб ваших медикаментів у ручній поклажі вистачило до прибуття валізи чи до отримання нових медикаментів. Щоб уникнути запитань і незручностей, бажано також мати із собою довідку від лікаря, яка підтверджує, що медикаменти в ручній поклажі необхідні вам у зв’язку з хронічним захворюванням. Необов’язково конкретно згадувати ВІЛ.
Чи достатньо укомплектована ваша аптечка?
Найкраще запитати в лікаря чи фармацевта, які препарати ви повинні мати із собою на додаток до медикаментів для лікування ВІЛ.
Чи є медичний центр, що спеціалізується на ВІЛ, у місці вашого призначення?
Якщо під час подорожі у вас виникнуть проблеми, пов’язані з ВІЛ-терапією, вам слід заздалегідь знати, до кого можна звернутися. Лікарі-координатори щодо ВІЛ часто мають широкі міжнародні зв’язки, тому ваш лікар може дати вам цінну пораду.
Відкритість до партнера/партнерки
Люди з ВІЛ по-різному ставляться до своєї інфекції. Комусь допомагає розмова з іншими людьми, а хтось вважає за краще тримати це в собі. Однак є одна сфера, де відкритість і прозорість, безумовно, є перевагою: у партнерстві. Тут має сенс разом визначити, як можна запобігти інфікуванню ВІЛ і іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом, залежно від індивідуального характеру стосунків.
Це особливо актуально, якщо хтось із партнерів має ВІЛ-позитивний статус, а інший — ні. Відверта розмова про ВІЛ і інші захворювання, що передаються статевим шляхом, допоможе вам обом зберегти здоров’я і краще зрозуміти ситуацію та потреби одне одного. Ще одна перевага відвертої розмови про ВІЛ-інфекцію в партнерстві полягає в тому, що ваш партнер/партнерка може надати вам необхідну підтримку.
Якщо ваш партнер/партнерка не є ВІЛ-позитивним/позитивною, спільне обговорення з лікарем допоможе вам з’ясувати, як ви можете разом уникнути передачі ВІЛ.
Зрозуміло одне: ВІЛ не може передаватися в повсякденних ситуаціях, таких як спільне проживання чи використання склянок і столових приборів. Більше про це можна прочитати в розділі «Шляхи передачі ВІЛ».
Це також може бути дуже заспокійливим фактом: якщо ваше вірусне навантаження постійно нижче за межу виявлення завдяки ВІЛ-терапії, ви не можете передати ВІЛ своєму партнеру/партнерці — навіть під час сексу без презерватива1, 2. Це означає, що послідовна й успішна ВІЛ-терапія корисна не тільки для вас, оскільки вона підтримує ваше здоров’я і якість життя в довгостроковій перспективі, але й для партнера/партнерки.
Загалом ви маєте три способи уникнути передачі ВІЛ-інфекції під час статевого акту:
Використовуйте чоловічий або жіночий презерватив під час сексу постійно й правильно. Якщо ви не маєте досвіду використання презервативів, попросіть лікаря чи персонал центру консультування пояснити вам, як правильно користуватися ними, щоб забезпечити захист від передачі ВІЛ-інфекції.
Ви можете розраховувати на так званий захист через терапію (скорочено: ЗЧТ, з англ. Treatmentas Prevention). Це означає, що ваш партнер / ваша партнерка ефективно захищені вже тим, що ви отримуєте тривалу успішну ВІЛ-терапію. Це пов’язано з тим, що якщо ви регулярно приймаєте медикаменти для лікування ВІЛ, можна знизити вірусне навантаження, тобто кількість вірусів у вашій крові, до такого рівня, що вона буде нижчою за межу виявлення. Якщо ви перебуваєте «нижче за межу виявлення», то не можете передати ВІЛ партнеру/партнерці — навіть під час сексу без презерватива.1, 2
За допомогою так званої доконтактної профілактики, скорочено — ДКП. Тут партнер/партнерка, що має ВІЛ-негативний статус, захищає себе, приймаючи профілактичні медикаменти. У певних ситуаціях витрати на ДКП відшкодовуються медичними страховими компаніями в Німеччині. Однак якщо ваше вірусне навантаження не нижче за межу виявлення, в ідеалі вам слід розглядати ДКП як розумне доповнення до використання презервативів — особливо тому, що тільки вони можуть захистити від інших захворювань, які передаються статевим шляхом.
- Зверніть увагу: на ймовірність передачі ВІЛ також можуть впливати інші фактори, як-от супутні інфекції (наприклад, сифіліс) або відкриті рани в області статевих органів. Найкращий спосіб з’ясувати, наскільки високий ризик у кожній конкретній ситуації, — це поговорити з лікарем.
Докладнішу інформацію про те, як запобігти передачі ВІЛ, можна знайти в розділі «Профілактичні заходи».
Розмова про це під час знайомства
Як бачите, той факт, що ви живете з ВІЛ, не означає, що ви більше не можете вступати в статеві стосунки чи що ви маєте боятися передати вірус іншим людям. Існує багато простих способів уникнути цього. Це допомагає бути відкритою людиною з тими, з ким ви займаєтеся сексом.
Якщо вам важко говорити про свою ВІЛ-інфекцію чи ви не знаєте, як почати таку розмову, у розділі «Як краще сказати про це?» ми зібрали для вас кілька порад.
Однак ми хотіли б наголосити на одному моменті: як відкритість у ставленні до своєї ВІЛ-інфекції є дуже індивідуальною річчю, так само й реакція людей, яким ви про це розповідаєте, може відрізнятися. Хтось відреагує відкритіше, з емпатією чи підтримкою, інші можуть бути стриманішими чи не захочуть говорити на цю тему. Ніколи не можна узагальнювати, як людина, з якою ви розмовляєте, відреагує на інформацію про те, що ви маєте ВІЛ-позитивний статус.
Це стосується й ситуації, яка становить особливий виклик для багатьох людей у зв’язку з розкриттям своєї ВІЛ-інфекції: знайомства й пошук нового партнера / нової партнерки. Багато людей зараз використовують для цього програми й сайти для знайомств. У зв’язку із цим виникає запитання: варто розкривати свій ВІЛ-статус на самому початку процесу знайомства чи варто почекати трохи довше? Універсальної відповіді не існує, оскільки обидва варіанти мають свої переваги й недоліки:
- Якщо ви скажете про свій ВІЛ-позитивний статус на початку розмови чи навіть укажете у своєму профілі, то можете вберегти себе від розчарування в майбутньому, оскільки не зможете вести глибоку розмову з людьми, які зазвичай не бажають мати партнера/партнерку з ВІЛ-позитивним статусом.
- Якщо ви розкриєте свій ВІЛ-статус трохи пізніше, то охопите більше людей, адже крім тих, хто вже відкрито говорить про ВІЛ, до ваших контактів увійдуть також люди, які, можливо, ще не мають чіткої думки щодо цього — наприклад, через те, що вони ще недостатньо поінформовані про шляхи інфікування й сучасні методи лікування ВІЛ-інфекції.
Те, що ви вирішите, залежить від вашого особистого ставлення й, звичайно ж, від того, яких стосунків ви шукаєте: чи мають вони бути постійними, чи більше схожими на пригоду?
Важко передбачити, як потенційні партнери/партнерки відреагують на вашу відвертість. Важливо, щоб ви не надто обмежували себе у власних очікуваннях. Варто бути готовим/готовою до того, що можуть бути й негативні реакції, якщо ви відкрито скажете про свій ВІЛ-позитивний статус під час знайомства. Отримати відмову неприємно будь-кому. Але це легше прийняти, якщо ви заздалегідь підготувалися до такої можливості і якщо ця ситуація не трапиться в той момент, коли у вас уже виникли глибші почуття.
Якщо хтось розриває контакт після того, як ви розповіли про свій ВІЛ-статус, хоча до цього у вас було відчуття, що все йде досить добре, намагайтеся не ставити це під сумнів. За бажанням ви, звичайно, можете запропонувати іншій людині докладніше пояснити, що насправді означає сучасне життя з ВІЛ, а також що в разі успішної терапії і зниження вірусного навантаження нижче за межу виявлення ви більше не зможете передавати вірус іншим.1,2 Якщо інша людина не реагує на це, подальші розмови зазвичай не мають сенсу. Тоді потрібна людина, імовірно, чекає на вас десь в іншому місці!
Підбір правильного методу контрацепції
Якщо ви ВІЛ-позитивна людина, то можете стати батьком/матір’ю і мати здорових дітей за умови успішної ВІЛ-терапії. Це означає, що ніщо не заважає вам створити власну сім’ю. Однак якщо ви не хочете цього робити чи ще не готові до цього, вам потрібно подумати про те, що потрібно враховувати у зв’язку з вашою ВІЛ-інфекцією під час запобігання вагітності.
Найперше, якщо ви й ваш партнер / ваша партнерка використовуєте презервативи як профілактичний засіб під час сексу, то, звичайно, добре захищені від небажаної вагітності.
Однак сучасні методи ВІЛ-терапії дають змогу знизити вірусне навантаження настільки, що ВІЛ-позитивні люди можуть займатися сексом без презервативів, не передаючи ВІЛ своєму партнеру / своїй партнерці. Це також по-новому ставить питання контрацепції:
Якщо ви ВІЛ-позитивний чоловік*, який має секс із жінками, для вас діє те саме, що й для ВІЛ-негативного чоловіка: варіанти активної участі в запобіганні вагітності — це, з одного боку, використання презервативів, а з іншого — хірургічне перерізання сім’явивідних проток (стерилізація). Ваша партнерка має більший вибір різних (гормональних і негормональних) методів контрацепції та не обмежена вашою ВІЛ-інфекцією — іншими словами, вона може використовувати всі форми контрацепції, призначені для жінок.
Якщо ви ВІЛ-позитивна жінка* й хочете уникнути вагітності, ситуація дещо відрізняється. Серед гормональних контрацептивів (таких як таблетки, гормональний імплантат, тримісячна ін’єкція, гормональна спіраль) є препарати, які менш сумісні з медикаментами для лікування ВІЛ. Це може означати, що або ВІЛ-терапія більше не працюватиме належним чином, або не буде надійного захисту від небажаної вагітності.
Тому під час вибору методу контрацепції рекомендується також відверто поговорити з гінекологом про свій ВІЛ-статус, щоб разом з’ясувати, який гормональний або негормональний метод контрацепції є безпечним і підходить саме вам. Важливо також відверто поговорити на цю тему з лікарем-координатором, оскільки він може перевірити, чи може метод контрацепції взаємодіяти з ВІЛ-терапією і вплинути на її ефективність.
Але, можливо, у якийсь момент контрацепція більше не є бажаною, тобто ви чи ваш партнер / ваша партнерка хочете мати дитину? Докладнішу інформацію про те, як ВІЛ-інфекція впливає на бажання мати дітей, а також на вагітність, пологи й грудне вигодовування, можна знайти в розділі «Вагітність».
Уживання психоактивних речовин під час ВІЛ-терапії
Сучасні ВІЛ-терапії дають вам змогу жити так, як вам хочеться, вибирати й насолоджуватися власним стилем життя незалежно від вашого ВІЛ-статусу. Для вас це також може включати періодичне чи регулярне вживання речовин чи інших стимуляторів, як-от алкоголю. Як і медикаменти для лікування ВІЛ, вони метаболізуються в печінці. Здорова печінка має важливе значення, тому бажано вживати алкоголь у помірних кількостях. Якщо ви хочете дізнатися, чи впливає алкоголь на приймання медикаментів для лікування ВІЛ, просто запитайте лікаря.
Деякі з так званих «наркотиків для вечірок» (наприклад, амфетаміни, рідкий екстазі, мефедрон, кокаїн, кетамін, ГОМК, канабіс — і це лише найпоширеніші назви) можуть впливати на ВІЛ-терапію. Ви маєте бути пильними й не ставити під загрозу її успіх.
Так само як і медикаменти для лікування ВІЛ, такі речовини є хімічними речовинами — і за певних умов вони не сумісні між собою. Може статися так, що суміш наркотиків для вечірок і медикаментів для лікування ВІЛ спричинить небажані психологічні чи фізичні реакції.
Медикаменти для лікування ВІЛ, зокрема певні комбінації ВІЛ-терапії, які містять інгібітор протеази чи так званий бустер, як-от ритонавір або кобіцистат, блокують ферменти в печінці, важливі для розщеплення інших речовин. Унаслідок цього речовини, що вживаються паралельно, не розщеплюються нормально. Їх концентрація в крові підвищується, що може призвести до посилення таких ефектів, як сплутаність свідомості, тривожність, гнів або галюцинації.
Ілюстрація: схематичне зображення впливу ВІЛ-терапії на розщеплення одночасно вживаних речовин у печінці
Водночас можливо, що вживані речовини впливають на рівень діючої речовини медикаментів для лікування ВІЛ, тобто на їх кількість у крові. Якщо вони знижують рівень діючої речовини, це може призвести до того, що ВІЛ-терапія перестане бути достатньо ефективною і ВІЛ може знову розмножуватися. Якщо ж підвищити рівень діючої речовини, це може призвести до небажаних ефектів медикаментів для лікування ВІЛ.
Під впливом таких речовин, як так звані наркотики для вечірок, може також спостерігатися втрата відчуття часу, а отже, ризик забути прийняти медикаменти для лікуванняВІЛ. Нерегулярне приймання медикаментів для лікування ВІЛ може погіршити їх довгострокову ефективність.
Ще один момент, яким не варто нехтувати, —це те, що вживання таких речовин, як згадані вище наркотики для вечірок, може знизити здатність приймати раціональні рішення. За певних обставин це може призвести до того, що людина наражатиме себе чи інших на ризик інфікування ВІЛ або іншими хворобами, що передаються статевим шляхом. Тому у ваших власних інтересах, а також в інтересах людей, з якими ви спілкуєтеся, є контрольоване й свідоме вживання таких речовин.
- Важливо відкрито й чесно спілкуватися з лікарем про те, які речовини ви приймаєте час від часу чи регулярно. Тільки тоді він зможе оцінити можливі взаємодії з медикаментами для лікування ВІЛ, правильно проінформувати вас і разом із вами знайти терапію, яка найкраще підійде вам і вашому способу життя.
Не соромтеся порушувати тему вживання психоактивних речовин. Ваш лікар-координатор щодо ВІЛ, найімовірніше, працював із людьми з ВІЛ до вас, у яких були запитання на цю тему. Ви можете без жодних побоювань говорити з лікарем про такі особисті питання, оскільки він, звісно, зобов’язаний дотримуватися лікарської таємниці. Зазвичай лікарі добре обізнані про взаємодії з препаратами, які можуть виникнути. Як і ви, вони хочуть знайти правильну терапію для вас і врахувати ваші поточні потреби, а для цього їм потрібна вся необхідна інформація.
Деякі місцеві організації з надання послуг у сфері СНІДу пропонують спеціальні поради щодо «безпечнішого» вживання психоактивних речовин і програми підтримки тих, хто їх уживає. Ви також можете дізнатися більше про це в Інтернеті.
Докладнішу інформацію про взаємодію між психоактивними речовинами й медикаментами для лікування ВІЛ дивіться тут:
Більше інформації про наркотики для вечірок можна знайти тут:
Якщо ви хочете дізнатися більше про вживання наркотиків загалом, зокрема про безпечне вживання важких наркотиків, як-от героїну:
Паління як фактор ризику
Паління шкідливе для здоров’я — звісно, це вже загальновідомо. Однак паління є особливим фактором ризику для людей, які живуть із ВІЛ. Данське дослідження4 , проведене у 2014 році, показало, що ВІЛ-позитивні люди, які палять (аналізувалися лише люди, що проходили ВІЛ-терапію), мають майже вдвічі вищий ризик смертності порівняно з ВІЛ-позитивними людьми, які не палять. Серед смертей від онкологічних захворювань, не пов’язаних зі СНІДом, більше третини припадає на рак легенів. Усі люди з ВІЛ, які померли від раку легенів, були тими, хто палить.
Ризик інших видів раку, а також серцево-судинних захворювань і захворювань печінки також значно зростає, якщо ви палите і є ВІЛ-позитивною людиною. Дослідження показало, що паління статистично скорочує тривалість життя середньостатистичної 35-річної ВІЛ-позитивної людини, яка палить, на вісім років. Колектив авторів дослідження дійшов висновку, що ВІЛ-позитивні люди, які палять, утрачають більше років життя через споживання сигарет, ніж через саму ВІЛ-інфекцію.
Але в цьому контексті є і дуже хороші новини: дослідження також показало, що ВІЛ-позитивні люди, які кинули палити, не мають вищого ризику смертності, ніж ті, хто ніколи в житті не палив. Це має стати для вас вагомою причиною замислитися над тим, щоб кинути палити й зменшити негативний вплив паління на своє здоров’я. У такий спосіб ви допоможете захистити своє здоров’я.
Не можна заперечувати, що це не завжди так просто. Особливо, якщо ви, можливо, палите вже багато років. Тож зверніться по допомогу. Лікар чи персонал центру консультування можуть дати хороші поради про те, як досягти успіху в тому, щоб кинути палити на благо свого здоров’я.
Ось кілька загальних рекомендацій щодо відмови від паління:
Установіть для себе чітку дату відмови від паління
Це мотивуватиме вас більше, ніж розпливчаста мета «коли-небудь».
Подумайте про ситуації, у яких ваша тяга до сигарети особливо сильна
Тоді ви можете на деякий час уникати таких ситуацій або шукати альтернативи сигаретам.
Здорово харчуйтеся й займайтеся спортом
Це допоможе вам не набрати зайву вагу, коли ви кинете палити.
Будьте добре поінформовані про негативні наслідки паління й переваги відмови від нього
Якщо ви точно знаєте, чому вам корисно не палити, це підвищує вашу мотивацію.
Також дізнайтеся про побічні ефекти відмови від паління
Корисно знати заздалегідь, що головні болі, дратівливість, тривожність і перепади настрою можуть виникати внаслідок відмови від нікотину. Але це мине!
Спробуйте нікотинові замінники
Продукти, що містять нікотин, як-от жувальна гумка, шкірні пластирі, спреї назальні чи льодяники, можуть допомогти вам відмовитися від нікотину.
Зверніться до місцевих служб підтримки чи груп самодопомоги Спеціальні програми з відмови від паління чи обмін досвідом з іншими людьми, які кидають палити, можуть стати для вас цінною допомогою.
Позитивний підхід до старіння
Завдяки успіхам сучасної ВІЛ-терапії люди з ВІЛ, на щастя, доживають до того самого віку, що й люди без ВІЛ. Про це, зокрема, свідчить той факт, що майже половина людей, які живуть із ВІЛ у Німеччині, зараз старші за 50 років. Це означає, що багато ВІЛ-позитивних людей стикаються з тими самими проблемами та обставинами, що й усі інші люди, які стають старшими.
У нашому суспільстві, яке підкреслює молодість у багатьох сферах, старіння часто сприймається як неминуче зло. І це неправильно, адже старший вік має переваги, які не варто недооцінювати, як-от більший життєвий досвід, спокій і внутрішній мир. На щастя, загальне сприйняття цього змінюється, а досвід і навички літніх людей усе більше цінуються.
А втім, люди з ВІЛ часто стикаються з особливими проблемами з віком. Якщо вони не змогли створити сприятливе соціальне середовище протягом свого життя, вони можуть жити самотніми чи страждати від самотності й ізоляції в похилому віці.
До того ж ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що добре піддається лікуванню завдяки сучасним методам терапії, але остаточних медикаментів від якого наразі не існує. З одного боку, це означає, що люди з ВІЛ змушені все життя приймати медикаменти, які, як і всі інші препарати, також можуть мати побічні ефекти й створювати додаткове навантаження на організм у довгостроковій перспективі.
З іншого боку, сам ВІЛ запускає хронічне запалення в організмі через підвищену активність імунної системи, яку можна максимально знизити за допомогою сучасних ВІЛ-терапій, але ніколи не можна повністю усунути. Запалення — це не що інше, як власна реакція організму на «чужорідний» подразник, яким є ВІЛ. Оскільки ВІЛ ніколи не зникає повністю, навіть у разі ВІЛ-терапії, організм постійно зайнятий цим чужорідним подразником — і це може послабити його в довгостроковій перспективі й сприяти розвитку інших захворювань.
Унаслідок цього люди з ВІЛ із віком частіше мають інші проблеми зі здоров’ям, як-от додаткові супутні захворювання, порівняно з ВІЛ-негативними людьми. Вони, зі свого боку, можуть мати психосоціальні наслідки, якнайгірше — призвести до професійної непрацездатності, ізоляції, психологічного навантаження тощо.
Нерідко ВІЛ-позитивні люди, які мають проблеми зі здоров’ям у похилому віці, задумуються над тим, чи можна їх вважати ознаками старіння, чи може ВІЛ відігравати певну роль, чи проблеми все-таки є побічними реакціями приймання медикаментів для лікування ВІЛ. У такому разі бажано відверто поговорити з лікарем-координатором, щоб разом з’ясувати, чи відіграють роль у виникненні проблем зі здоров’ям ВІЛ або поточна терапія. Адже навіть у похилому віці не обов’язково миритися з побічними ефектами й зниженням якості життя, а можна разом із лікарем знайти рішення, щоб зберегти високу якість життя в довгостроковій перспективі.
Як уже було сказано, старіння МОЖЕ мати такі наслідки, але вони не є неминучими. І в цьому суть справи, тому що є ціла низка речей, які ви можете зробити, щоб цього не сталося:
Проходьте ВІЛ-терапію послідовно й регулярно, адже це єдиний спосіб підтримувати імунну систему сильною і здатною протистояти викликам старіння. Після багатьох років проходження терапії ви можете відчути втому від неї чи занепокоєння щодо її довгострокових наслідків. У такому разі слід відверто обговорити це з лікарем і ніколи не припиняти терапію самостійно.
Регулярно відвідуйте контрольно-профілактичні огляди. Це дасть лікарю змогу розпізнати можливі зміни в стані здоров’я на ранньому етапі й вчасно вжити відповідних заходів.
Ведіть здоровий спосіб життя з регулярними фізичними вправами, достатнім сном і правильним харчуванням. Це зробить дуже важливий внесок у підтримання вашої імунної системи сильною з віком.
Соціальні контакти особливо важливі, якщо ви хочете зустріти старість у доброму психічному здоров’ї. Створіть стабільну соціальну мережу, яка забезпечить вам безпеку в старості. Друзі — найкращі ліки проти самотності, вони пропонують вам підтримку й радість у житті.
Якщо ви також хочете мати серед своїх друзів ВІЛ-позитивних людей, зверніть увагу на різноманітні дискусійні групи, які пропонують центри консультування з питань ВІЛ-інфекції або служби самодопомоги для людей, які живуть із ВІЛ. Існує велика ймовірність, що ви знайдете людину, яка перебуває з вами на одній хвилі.
Низку важливих ідей для роздумів на тему старіння з ВІЛ пропонує ініціатива #positivaltern. Це проєкт, у якому ВІЛ-позитивні люди висловлюють свої думки у відео на такі теми, як вікові захворювання, здоровий спосіб життя, потреба в догляді й дискримінація у сфері догляду. Вирішення цих питань у молодому віці, якщо ви є ВІЛ-позитивною людиною, може допомогти спокійно зустріти власне старіння й зберегти якість життя в старості.
Проєкт також охоплює інтерактивну навчальну платформу на тему ВІЛ у похилому віці, яка була спеціально розроблена для осіб, які надають амбулаторну й стаціонарну допомогу людям похилого віку. Кількість людей із ВІЛ, які шукають місце в установах із догляду, зростає, а разом із цим зростає потреба у відповідній підготовці персоналу. Метою проєкту є створення розуміння й насамперед передача знань для запобігання дискримінації.
Піклування про здоров’я завдяки профілактиці
Сучасні ВІЛ-терапії не лише покращують якість життя та загальний стан здоров’я, але й дають людям, які живуть із ВІЛ, ще одну перевагу —значно більшу очікувану тривалість життя. Сьогодні люди з ВІЛ можуть дожити до того самого віку, що й ВІЛ-негативні люди.
Звичайно, це означає, що ВІЛ-позитивні люди все частіше стикаються зі звичайними скаргами й обмеженнями, пов’язаними зі старінням. Завдяки здоровому способу життя й ВІЛ-терапії, яка мінімізує довготривалі побічні ефекти на організм, у багатьох випадках можна уникнути їх чи значно зменшити ймовірність їх виникнення.
А втім, важливо відстежувати можливі зміни в стані здоров’я на ранньому етапі за допомогою регулярних медичних оглядів, щоб мати змогу вжити цілеспрямованих контрзаходів. І поготів це стосується ВІЛ-позитивних людей, оскільки хронічне запалення в організмі, спричинене ВІЛ, підвищує імовірність серцево-судинних захворювань і деяких видів раку.
Наведені нижче контрольно-профілактичні огляди особливо рекомендовані для людей із ВІЛ.
- Щорічна перевірка очного тиску в офтальмолога із 40 років
- Щорічний огляд у гінеколога для ВІЛ-позитивних жінок
- Регулярні онкологічні огляди в лікаря-координатора щодо ВІЛ і/або, для ВІЛ-позитивних чоловіків, в уролога
- Щорічне обстеження на захворювання, що передаються статевим шляхом (наприклад, гепатит, сифіліс, гонорея, хламідіоз) у лікаря-координатора щодо ВІЛ або, для ВІЛ-інфікованих жінок, у гінеколога
- Обстеження в дерматолога в разі появи змін на шкірі
- Щорічна оцінка ризику серцево-судинних захворювань у сімейного лікаря чи в лікаря-координатора щодо ВІЛ — для чоловіків віком від 40 років і для жінок віком від 50 років
- У разі наявності факторів ризику (наприклад, дефіциту вітаміну D, приймання кортизону) — регулярне обстеження щільності кісткової тканини в сімейного лікаря
- Щорічний огляд у стоматолога
Найкраще поговорити з лікарем про те, які обстеження й профілактичні огляди мають сенс особисто для вас.
Докладну інформацію на тему контрольно-профілактичних оглядів щодо ВІЛ-інфекції ви також можете знайти в цій онлайн-брошурі від Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу:
Однак є також низка речей, які ви можете зробити самі, щоб підтримувати своє тіло й розум у формі протягом тривалого часу: здорове харчування, достатня фізична активність, нормальна вага, відмова від паління, уживання алкоголю тільки в помірних кількостях — і це лише деякі з найважливіших пунктів. Якщо ви уважно подивитеся на це й будете дотримуватись основ здорового способу життя, то зможете уникнути багатьох хронічних захворювань, особливо серцево-судинних і метаболічних. Докладнішу інформацію про здоровий спосіб життя з ВІЛ ви можете знайти в розділах «Спорт і харчування» та «Стимулятори й психоактивні речовини».
Думки про догляд
Завдяки сучасним методам лікування люди з ВІЛ тепер можуть дожити до глибокої старості. Цей позитивний розвиток означає, що ВІЛ-позитивні люди, як і люди без ВІЛ, усе частіше досягають віку чи стану здоров’я, коли вони не можуть більше піклуватися про себе чи можуть залежати від підтримки з боку інших.
Щоб добре підготуватися до такої ситуації, варто вчасно подумати про те, як ви хочете жити в старості. Крім традиційного будинку для людей похилого віку чи будинку престарілих, зараз з’являється все більше інших форм житла й догляду — наприклад, проживання з підтримкою чи спільні квартири для людей похилого віку. Починати думати про те, яка з доступних форм життя в похилому віці підійде вам найкраще, варто на тому етапі життя, коли до цього ще далеко.
- Заздалегідь ознайомтеся з установами, які ви розглядаєте. Це дасть вам уявлення про умови, пропонований догляд і розпорядок дня центру, оскільки особисте враження зазвичай говорить більше, ніж вебсайт або інформаційна брошура. Просто домовтеся про зустріч, щоб персонал центру міг показати вам усе в тиші й спокої.
Як людині з ВІЛ, вам варто звернути особливу увагу на певні аспекти під час вибору майбутньої установи з догляду й підтримки. Чи складається у вас враження, що тут панує толерантна, шаноблива атмосфера? Ви відчуваєте упереджене ставлення до людей із ВІЛ або гомосексуального чи нетрадиційного способу життя?
Якщо ви відкрито говорите про свою ВІЛ-інфекцію, було б корисно під час візиту спеціально запитати людину, з якою ви розмовляєте, наскільки добре персонал поінформований про ВІЛ. Найкраще ставити конкретні запитання про це: наприклад, наскільки важливим для установи є недискримінаційне середовище й що вона робить для того, щоб персонал також був добре поінформований про ВІЛ. Якщо відповіді на ці запитання свідчать про необґрунтований страх перед ВІЛ або про те, що персонал не знає, що ВІЛ не може передаватися в повсякденних ситуаціях, це свідчить про те, що загальний рівень знань про ВІЛ у цій установі незадовільний.
Дуже важливо, щоб люди, які доглядатимуть за вами, якщо вам згодом знадобиться допомога, були добре поінформовані про ВІЛ. Однією з причин цього є те, що саме вони будуть забезпечувати вас медикаментами. Можливо, вам доведеться приймати препарати від інших захворювань на додаток до медикаментів для лікування ВІЛ, тому важливо звернути особливу увагу на те, які медикаменти добре поєднуються одне з одним, а які — ні. Ключове слово тут —взаємодія. Для надання адекватної медичної допомоги дуже важливо, щоб персонал мав змогу стежити за загальним станом вашого здоров’я.
- Якщо ви знайшли установу, яка вам сподобалася й у якій ви цілком можете уявити життя в майбутньому, не вагайтесь і вносьте своє ім’я до списку очікування. Існує високий попит на багато будинків для людей похилого віку й альтернативних форм проживання для літніх людей і/або людей, які потребують догляду. Вчасно забронювавши місце, ви гарантуєте, що згодом отримаєте його у вибраній установі й вам не доведеться переходити на альтернативу, яка може підходити менше для вас.
Однак ви також можете опинитися в ситуації, коли родичі — чи то ваш партнер / ваша партнерка, чи хтось із вашої сім’ї — допоможуть вам, якщо це знадобиться в певний момент. Навіть у такому разі бажано проінформувати себе заздалегідь. Наприклад, є ціла низка важливих моментів, які слід ураховувати, коли йдеться про догляд удома: від визначення рівня догляду до необхідних модифікацій житла, наймання амбулаторної служби догляду й подачі заяви на отримання допомоги на догляд — і це лише деякі з найважливіших моментів.
Питання, які необхідно з’ясувати у зв’язку з власним віком і можливою потребою в догляді, іноді досить складні й точно не належать до тих, з якими люди вважають за краще мати справу. Але це не повинно зупиняти вас від вирішення цих питань, тому що в іншому разі ви ризикуєте не мати змоги жити тим життям, якого ви хочете в майбутньому.
Пам’ятайте: ви не наодинці із цими питаннями. У центрах консультування з питань ВІЛ-інфекції ви знайдете компетентний персонал, який проконсультує вас і направить до потрібного місця для вирішення конкретних проблем.
Джерела:
- Eisinger RW et al. HIV Viral Load and Transmissibility of HIV Infection:Undetectable Equals Untransmittable. JAMA 2019 Feb 5; 321(5):451–452.
- Leitlinien der European AIDS Clinical Society (EACS), Version 12. 0, Stand Oktober 2023. https://www.eacsociety.org/guidelines/eacs-guidelines/eacs-guidelines.html.
- Positive Perspectives Survey. 2017 Data on File.
- Helleberg M et al. Smoking and life expectancy among HIV-infected individuals on antiretroviral therapy in Europe and North America:the ART Cohort Collaboration. AIDS 28 (online edition). DOI:10.1097/QAD. 0000000000000540 (2014).
NP-DE-HVU-WCNT-220004 - лютий 2025
