ВИЗНАЧЕНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧУЄ БЕЗПЕКУ — ДЛЯ ВАС І ІНШИХ
Завжди корисно знати, що відбувається, особливо коли це стосується власного здоров’я. Тест на ВІЛ позбавляє невизначеності й надає душевного спокою. Звичайно, ви сподіваєтеся на негативний результат тесту. Але якщо результат тесту позитивний, пам’ятайте, що ви можете жити повноцінним і довгим життям навіть із ВІЛ, якщо почнете ВІЛ-терапію якнайшвидше після встановлення діагнозу.
Знаючи свій ВІЛ-статус, ви берете на себе відповідальність не лише за власне сексуальне здоров’я, а й за здоров’я людей, з якими маєте статеві контакти. Тільки знаючи про інфікування ВІЛ або іншим захворюванням. що передається статевим шляхом, ви можете щось із цим зробити. Отже, ви дбаєте про власне здоров’я, а також гарантуєте, що не передасте інфекцію іншим.
Проходження тесту на ВІЛ може подарувати вам душевний спокій і відчуття полегшення. Навіть якщо ви намагаєтеся не думати про ВІЛ, ця тема все одно може непокоїти вас підсвідомо й створювати постійне відчуття незахищеності, Тому краще забезпечити ясність, проходячи тестування — регулярно, якщо необхідно, — на ВІЛ або інші захворювання, що передаються статевим шляхом. У такий спосіб ви робите важливий крок для свого сексуального й психічного здоров’я, а також здоров’я своїх сексуальних партнерів!
У ЯКИХ СИТУАЦІЯХ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ПРОЙТИ ТЕСТ НА ВІЛ
Тільки тест може достовірно виключити ВІЛ-інфекцію. Залежно від того, наскільки ви сексуально активні, не завадить пройти тестування кілька разів, тобто через певні проміжки часу — звісно, завжди відповідно до вашої власноїоцінки ризику. Знання свого ВІЛ-статусу може бути тільки корисним для сексуального здоров’я, адже допомагає спокійно насолоджуватися статевими стосунками. Не має значення, яким видом сексу ви займаєтеся й зі скількома партнерами.
Тест на ВІЛ має особливий сенс у таких чотирьох ситуаціях:
Якщо ви живете активним статевим життям різними статевими партнерами. Що ширше коло людей, з якими ви
маєте сексуальні контакти, то вища ймовірність, що серед них буде хтось ВІЛ-позитивний. Тому має сенс регулярно проходити тестування на ВІЛ і інші захворювання, що передаються статевим шляхом (наприклад, кожні шість місяців чи раз на рік).
Якщо у вас нещодавно був контакт із підвищеним ризиком інфікування. Спричинитиконтакт із підвищеним ризиком може, наприклад, розрив презерватива під час сексу з людиною, у якої ви не знаєте ВІЛ-статус. Ви можете дізнатися більше про часовий проміжок між контактом із підвищеним ризиком інфікування й проходженням тесту, який дасть змогу отримати достовірний результат, у наступному розділі, присвяченому різнимвидам тестів.
Якщо ви помічаєте зміни у своєму організмі, які здаються вам незвичними. Наприклад, вам слід насторожитися, якщо ви помітили незрозумілу втрату ваги, часту діарею чи грибкові інфекції в роті й горлі. Ці симптоми можуть бути наслідком ослаблення імунної системи через ВІЛ-інфекцію. Такі симптоми, що вказують на ВІЛ, називаються «індикаторними захворюваннями». Якщо ви помітили в себе такі зміни, зверніться до лікаря, щоб він конфіденційно прояснив ситуацію. Більше про зв’язок між ВІЛ-інфекцією і імунною системою ви можете дізнатися в «розділі «Фази ВІЛ-інфекції».
Іноді ВІЛ-інфекцію спочатку плутають із грипом, оскільки в гострій фазі симптоми можуть бути схожими. Нижче наведено найпоширеніші ознаки гострої ВІЛ-інфекції в порядку їх тяжкості.
Ілюстрація:зображення найпоширеніших симптомів гострої ВІЛ-інфекції (модифіковано за Hecht1)
Якщо ви відчуваєте невпевненість щодо свого ВІЛ-статусу або турбуєтеся про те, чи можете ви бути інфіковані ВІЛ. Знати напевно завжди краще, ніж хвилюватися.
Якщо ви вагітні, вам також варто пройти тест на ВІЛ. Найкраще поговорити про це зі своїм гінекологом.
Існують різні види тестів: деякі з них можуть виявити можливе інфікування вже за два тижні після контакту з підвищеним ризиком, інші можуть виключити ВІЛ-інфекцію лише через шість або дванадцять тижнів. Отже, те, який тест дає достовірний результат, залежить, серед іншого, від того, коли ви потрапили в ситуацію з підвищеним ризиком інфікування. Якщо хочете дізнатися, які існують різні тести, як вони працюють і на що потрібно звернути увагу, у наступному розділі наведено огляд окремих видів тестів.
ІСНУЮТЬ РІЗНІ СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯ СВОГО ВІЛ-СТАТУСУ
Тест на ВІЛ часто є так званим скринінг-тестом на антитіла. Це означає, що тест шукає не безпосередньо ВІЛ, а антитіла, які утворюються в організмі людини як захисна реакція проти ВІЛ. Скринінг-тест на антитіла часто називають «тестом на реактивність»: якщо цей перший тест є реактивним (тобто результат позитивний, а отже, указує на високу ймовірність ВІЛ-інфекції), для певності завжди проводиться другий тест, відомий як підтверджувальний. Цей підтверджувальний тест, який завжди проводиться за допомогою іншого методу, має на меті виключити «хибну тривогу».
Ілюстрація: схематичне зображення процедури тестування на ВІЛ
П’ять найпоширеніших методів тестування:
Лабораторний тест на ВІЛ: тут кров беруть із вени на згині руки в центрі тестування (наприклад, у кабінеті лікаря, у відділі охорони здоров’я, на контрольно-пропускному пункті або в регіональному координаційному пункті Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу (Deutsche Aidshilfe. DAH)) і надсилають до лабораторії. Зазвичай ви отримаєте результат через кілька днів. Якщо тест позитивний, необхідно провести повторне лабораторне дослідження, щоб підтвердити результат. Лабораторний тест на ВІЛ може підтвердити, чи є ви ВІЛ-позитивними, не раніше ніж через два тижні після можливого контакту з підвищеним ризиком. Однак достовірний негативний результат, тобто надійне підтвердження того, що ви НЕ інфіковані, можливий лише через шість тижнів після контакту з підвищеним ризиком. Слід пам’ятати про цей проміжок часу між контактом із підвищеним ризиком і тестуванням.
Експрес-тест на ВІЛ: проводиться в центрі тестування. З невеликою кількістю крові з кінчика пальця ви отримаєте результат усього за кілька хвилин. Якщо експрес-тест позитивний, для певності результат необхідно підтвердити. Для цього в лабораторію надсилається другий зразок крові. Після цього пройде ще кілька днів, перш ніж буде готовий результат цього підтверджувального тесту. Експрес-тест на ВІЛ може виявити ВІЛ-інфекцію лише через три тижні після можливого інфікування. Однак він дає достовірну інформацію про те, що ви НЕ інфіковані, не раніше ніж через дванадцять тижнів після потрапляння в ситуацію з підвищеним ризиком інфікування.
Самотестування на ВІЛ: по суті, це експрес-тест на ВІЛ із тією різницею, що його можна провести вдома, не звертаючись до центру тестування. Набір для самотестування на ВІЛ можна придбати, наприклад, в організаціях із надання послуг у сфері СНІДу, аптеках чи аптечних пунктах або замовити через Інтернет. Для проведення тесту візьміть трохи крові, уколовши кінчик пальця, і помістіть її в тестовий пристрій. Через кілька хвилин ви зможете дізнатися результат. Точно дотримуйтесь інструкцій. Якщо результат самотестування є позитивним, цей результат також має бути підтверджений лабораторним дослідженням. Для цього ви можете звернутися до одного із центрів тестування. Як і експрес-тест на ВІЛ, самотестування може підтвердити те, що ви НЕ інфіковані ВІЛ, не раніше ніж через дванадцять тижнів післяконтакту з підвищеним ризиком.
Тест поштою: цей тест (наприклад, тест від s. a. m health) також проводиться вдома, але з деякими відмінностями порівняно із щойно описаним самотестуванням на ВІЛ:
- Тест передбачає компетентне консультування.
- За допомогою такого тесту можна перевірити себе не тільки на ВІЛ, але й на інші захворювання, що передаються статевим шляхом (гонорею, також відому як «трипер», сифіліс і хламідіоз).
- Результат тесту не зчитується відразу вдома безпосередньо на тестовому наборі. Натомість ви самостійно берете зразки й відправляєте їх до лабораторії. Там вони аналізуються. Це означає, що такий тест дає надійніший результат, ніж набори для самотестування, які можна придбати в організаціях із надання послуг у сфері СНІДу, аптеках, аптечних пунктах або через Інтернет.
- За допомогою сервісу тестування ви маєте змогу знову проходити тест і регулярно отримувати нагадування про таку необхідність.
Ось як це працює: Після реєстрації на онлайн-порталі s. a. m. health і короткої телефонної чи особистої консультації зі співробітником s. a. m. health ви отримаєте тестовий набір поштою. За його допомогою ви можете взяти зразки (кров із кінчика пальця. сечу й мазки) удома, а потім надіслати їх до професійної лабораторії-партнера в підготовленому конверті. Якщо результати будуть негативними (тобто аналізи не підтвердять наявність однієї з досліджуваних інфекцій), ви отримаєте текстове повідомлення із цією інформацією. У разі позитивного результату (тобто один із надісланих тестів покаже наявність інфекції) вас попросять передзвонити. У вас буде пряма контактна особа, яка зможе повідомити вам, до кого звернутися для лікування виявленої інфекції. Через три, шість або дванадцять місяців вас знову запитають текстовим повідомленням, чи бажаєте ви отримати ще один тестовий набір. Отже, ви можете піклуватися про своє сексуальне здоров’я непомітно, зручно й регулярно.
ПЛР-тест: на відміну від чотирьох вищеописаних тестів, цей тест виявляє не антитіла до ВІЛ, а сам вірус ВІЛ. ПЛР-тест зазвичай використовується як підтверджувальний тест після того, як попередній тест на антитіла до ВІЛ показав позитивний результат. Ним також можна послуговуватися для перевірки ефективності вже розпочатої ВІЛ-терапії. До того ж ПЛР-тест можна використовувати безпосередньо як перший тест на ВІЛ (тобто замість тесту на антитіла) — хоча висока вартість часто є аргументом проти цього. Перевага цього тесту полягає в тому, що інфікування ВІЛ можна виявити вже через два тижні післяконтакту з підвищеним ризиком. Якщо є обґрунтована підозра на ризик, витрати на ПЛР-тест зазвичай покриваються медичним страхуванням. Отже, якщо ви відкрито говорите з лікарем про можливу ситуацію з підвищеним ризиком інфікування чи про ВІЛ-інфекцію, вам не доведеться самостійно платити за ПЛР-тест.
ІПСШ означає «інфекції, що передаються статевим шляхом». Також у цьому контексті використовується термін ЗПСШ («захворювання, що передаються статевим шляхом»). Обидва терміни означають те саме, що й давніший термін «венеричні захворювання». Крім ВІЛ-інфекції. до інфекцій, що передаються статевим шляхом, належать гепатит, гонорея, сифіліс, хламідіоз і герпес.
Типовими симптомами захворювань, що передаються статевим шляхом, є:
- Виділення з піхви, уретри чи прямої кишки (кишечника)
- Печіння чи біль під час сечовипускання, свербіж
- Виразки, пухирі, вузлики чи бородавки на статевих органах, на роті чи в роті, в анальній ділянці чи на інших частинах тіла
- Почервоніння чи білувато-жовтуваті відкладення в роті, на статевих органах або в анальній ділянці
- Біль і набряк статевих органів
- Збільшення лімфатичних вузлів у паху або навколо виразок
- Незвичайні зміни шкіри, наприклад мокнучі ділянки, висипання, почервоніння
Усі ці інфекції можна виявити за допомогою тесту в сімейного лікаря, гінеколога чи уролога, а потім відповідно пролікувати. У багатьох координаційних пунктах, де можна пройти тест на ВІЛ, — на контрольно-пропускних пунктах, в організаціях із надання послуг у сфері СНІДу, органах охорони здоров’я — також можна пройти тест на інші інфекції, що передаються статевим шляхом. Ще одним варіантом єтест поштою, який, крім тесту на антитіла до ВІЛ, також охоплює тестування на трипер (гонорею), сифіліс і хламідіоз.
Докладнішу інформацію про захворювання, що передаються статевим шляхом, можна знайти в цій брошурі від Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу:
Якщо ви підозрюєте, що у вас є інші захворювання, що передаються статевим шляхом, крім згаданих вище (наприклад, це може бути грибкова інфекція чи генітальні бородавки), поговоріть про це з лікарем. Залежно від інфекції існують різні методи її виявлення. Іноді достатньо простого візуального діагнозу, але частіше беруть мазок, досліджують зразок сечі чи беруть кров із вени й аналізують її в лабораторії.
На щастя, більшість захворювань, що передаються статевим шляхом, досить легко піддаються лікуванню й зазвичай виліковні. Передумовою, звісно, є їх раннє виявлення. Тому рекомендується регулярне тестування не лише на ВІЛ, але й на інші захворювання, що передаються статевим шляхом. Гарна поінформованість про це дає змогу захистити своє здоров’я і здоров’я своїх сексуальних партнерів, а також спокійно насолоджуватися статевими стосунками.
Існують також різні способи запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом. Чоловічий або жіночий презерватив може захистити не тільки від ВІЛ, але й від інфікування іншими ІПСШ, такими як гонорея, сифіліс або хламідіоз. Існує також щеплення проти вірусу папіломи людини (скорочено ВПЛ). Найкраще поговорити про це безпосередньо з лікарем.
У центрах тестування
Якщо ви хочете пройти тест на ВІЛ на місці, у вас є вибір між різними координаційними пунктами, так званими центрами тестування: у сімейних лікарів аболікарів-координаторів, у відділі охорони здоров’я, у регіональних представництвах Німецької організації з надання послуг у сфері СНІДу («місцеві організації з надання послуг у сфері СНІДу») або на так званих контрольно-пропускних пунктах. Останні надають доступні послуги з консультування й тестування від різних організацій. Їх можна знайти в багатьох містах Німеччини.
Центри тестування зазвичай пропонують можливість одночасно зтестом на ВІЛ пройти тестування на інші інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Додаткову інформацію про тести на інші інфекції, що передаються статевим шляхом, ви знайдете в «розділі «Інші тести на ІПСШ».
У більшості центрів тестування — за винятком кабінетів лікарів — тести проводяться анонімно. Це означає, що вам не потрібно називати своє ім’я, а результат не заноситься до медичної картки.
В органах охорони здоров’я тести зазвичай безкоштовні. У кабінетах лікарів вони безкоштовні лише в тому разі, якщо ви підтверджуєте наявністьситуації з підвищеним ризиком інфікування. В інших центрах тестування це може бути по-різному — іноді платно, іноді ні. Вирішуючи, де пройти тестування, ви можете просто виходити з того, що для вас найважливіше — гарна доступність, найнижча вартість або конфіденційність і анонімність. Якщо ви сумніваєтеся, то можете відвідати вебсайти різних центрів тестування, щоб дізнатися більше, або просто зателефонувати до них і запитати про це особисто.
Список центрів тестування на ВІЛ у Німеччині можна знайти тут:
Список лікарів-координаторів щодо ВІЛ можна знайти на сайті dagnä (Deutsche Arbeitsgemeinschaft niedergelassener Ärzte in der Versorgung HIV-Infizierter, тобто Німецька робоча група зареєстрованих лікарів із догляду за ВІЛ-інфікованими пацієнтами):
Тест на ВІЛ удома — це тест, який ви можете провести самостійно. Існує два варіанти:
Перший — самотестування на ВІЛ. Тест можна придбати в місцевій організації з надання послуг у сфері СНІДу, в аптеках чи аптечних пунктах або в Інтернеті. Ви проводите тест самостійно вдома й отримуєте результат через кілька хвилин. Якщо результат самотестування виявився позитивний, його необхідно підтвердити ще раз за допомогоюлабораторного тесту вцентрі тестування. Самотестування на ВІЛ може підтвердити не раніше, ніж через дванадцять тижнів післяконтакту з підвищеним ризиком, що у вас НЕМАЄ ВІЛ.
Існує також тест поштою з лабораторним аналізом (наприклад, тест від s. a. m health). Ви замовляєте його в Інтернеті. Потім вам висилають тестовий набір, і ви самостійно берете зразки вдома. Далі ви відправляєте їх до лабораторії. Після того як зразки будуть проаналізовані в лабораторії, ви отримаєте свої результати текстовим повідомленням протягом кількох днів. Якщо один із тестів виявить інфекцію, вас попросять передзвонити, щоб обговорити наступні кроки. Те саме стосується й тесту на ВІЛ: якщо він виявиться позитивним, для повної впевненості необхідно пройти додатковий підтверджувальний тест у центрі тестування.
Перевага самотестування на ВІЛ полягає в тому, що ви маєте результат одразу перед собою. Однак варто зазначити, що достовірний негативний результат ви отримаєте лише після дванадцяти тижнів між контактом із підвищеним ризиком і тестом. З іншого боку, перевага тесту поштою полягає в тому, що ви можете одночасно протестуватися на інші інфекції, що передаються статевим шляхом, і отримати конфіденційне консультування. Докладніші пояснення щодо самотестування на ВІЛ і тесту поштою можна знайти в підрозділі «Види тестів».
ЯК ВИ МОЖЕТЕ ВПОРАТИСЯ З НЕВИЗНАЧЕНІСТЮ
Після тесту зазвичай доводиться чекати. Очікування на результат може здаватися нескінченним — особливо, якщо вам доводиться чекати кілька тижнів, перш ніж ви зможете пройти тест. Це пов’язано з тим, що міжситуацією з підвищеним ризиком інфікування й проведенням тесту, залежно відвиду тесту, має пройти кілька тижнів, щоб отримати достовірний результат. Під час цього періоду очікування багато людей хвилюються чи бояться позитивного результату тесту. Але ви не повинні справлятись із цим наодинці.
Ви можете отримати підтримку в особистому оточенні й переконатися, що вам не доведеться мати справу з невпевненістю. сумнівами й страхами, які можуть турбувати вас наодинці. Часто буває корисно поговорити про свої тривоги з кимось, кому ви довіряєте, щоб почуватися трохи вільніше й розслабленіше. Багато людей почуваються комфортніше, якщо під час проходження самотестування на ВІЛ поруч із ними є людина, якій вони довіряють, або якщо вони беруть цю людину із собою до центру тестування, коли забирають свій результат тесту. Перевага полягає в тому, що людина, якій ви довіряєте, може підбадьорити вас і в разі потреби підтримати, якщо результат виявиться не таким, на який ви сподівалися.
Якщо ви не хочете залучати когось із близьких — або взагалі віддаєте перевагу професійній підтримці — ви також можете звернутися до одного із численнихцентрів консультування, які можуть допомогти вам у таких ситуаціях. Крім традиційних консультаційних послуг, які пропонує Німецька організація з надання послуг у сфері СНІДу, ви також можете отримати підтримку від Карітасу — як особисто у вашому регіоні, так і в Інтернеті. На сайтіінформаційної кампанії "Liebesleben" (Любов до життя) федерального центру медичної освіти ви знайдете функцію пошуку за поштовим індексом і мапу з консультаційними послугами в усій Німеччині.
ЯК ДІЯТИ ДАЛІ. КОЛИ ВИ ОТРИМУЄТЕ РЕЗУЛЬТАТ ТЕСТУ
Якщо ваш тест на ВІЛ негативний — тобто ВІЛ-інфекції не виявлено — це, звичайно, дуже хороша новина. Це може зняти тягар із вашого серця. Радість і полегшення мають стати для вас стимулом продовжувати уважно стежити за ситуацією з ВІЛ і ефективно захищати себе від вірусу в майбутньому. Тепер ви маєте вибір із трьох різних методів профілактики:
Використанняпрезервативів під час сексу.
Так званадоконтактна профілактика (ДКП).
Якщо ваш ВІЛ-позитивний статевий партнер успішно приймає лікування і рівень ВІЛ в його крові нижче за межу виявлення, ви також захищені від інфікування ВІЛ2, 3
Можливо, ваш позитивний досвід також мотивуватиме вас стежити за своїм сексуальним здоров’ям у майбутньому, дотримуючись цих порад:
- Не забувайте продовжувати регулярно проходити тестування на ВІЛ, якщо це здається доцільним з огляду на ваші життєві обставини й індивідуальний ризик інфікування.
- Попросіть своїх статевих партнерів також пройти тестування. щоб вони знали свій ВІЛ-статус.
- Заохочуйте своїх друзів і близьких пройти тестування, особливо якщо вони ще не знають свого ВІЛ-статусу.
Звичайно, якщо ваш тест на ВІЛ виявився позитивним — тобто тест (під час повторного тестування, так званогопідтверджувального тесту) покаже, що ВІЛ-інфекція була виявлена, — ваша реакція не буде радісною. Однак позитивний результат тесту на ВІЛ не має бути приводом для відчаю. Завжди пам’ятайте: сучасні ВІЛ-терапії настільки ефективні й добре переносяться, що ви можете жити здоровим і довгим життям навіть із ВІЛ.
Не поспішайте, дивіться вперед і почніть робити необхідні кроки, а саме: перегляньте додаткову інформацію, отримайте консультацію і розпочніть ВІЛ-терапію якомога швидше. Про те, як це зробити, ви можете дізнатися в розділі «Результат тесту "ВІЛ-позитивний(-а)" — що далі?»
Джерела:
- Hecht FM et al. Use of laboratory tests and clinical symptoms for identification of primary HIV infection. AIDS 2002;16(8):1119–1129.
- Eisinger RW et al. HIV Viral Load and Transmissibility of HIV Infection: Undetectable Equals Untransmittable. JAMA 2019 Feb 5;321(5):451452.
- Leitlinien der European AIDS Clinical Society (EACS). Version 12.0. Stand Oktober 2023. https://www.eacsociety.org/guidelines/eacs-guidelines/eacs-guidelines.html.
NP-DE-HVU-WCNT-220004 - лютий 2025
